Словник української мови (1927)/запливати

by Борис Грінченко

◀ запливанець

Словник української мови Борис Грінченко З запливати

заплигати ▶

Київ: Горно, 1927

Заплива́ти, ваю, єш, сов. в. запливти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Заплывать, заплыть, *уплывать, уплыть далеко. Де ж ти водою, доле, запливла? Чуб. V. 504. *2) — сльозо́ю. Наполняться слезами. Очі йому запливли сльозою. Звен. у. Ефр.