Словник української мови (1927)/заплата
| ◀ заплакнути | Словник української мови З заплата |
заплатити ▶ |
|
Запла́та, ти, ж. 1) Плата. 2) Вознаграждение. Яка заплата, така й робота. Чуб. I. 283. Хоч у ката, аби заплата. НВолын. у. Роздай робітникам заплату. Єв. Мт. XX. 8. Бо бог правдивий всіх нас діла знає: як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450. *3) Отплата. Сл. Нік.