Словник української мови (1927)/запеклий
| ◀ запекати | Словник української мови З запеклий |
запеклуватий ▶ |
|
Запе́клий, а, е. 1) Зачерствелый, закоренелый. Стельмах сей був чолов'яга запеклий собі, такий, що купить на торгу оселедця, сам їсть, а жінці… й діткам не дасть, і зожре сам перед їх очима. Г. Барв. 458. 2) Упрямый. 3) Отчаянный. Окунь запеклих не пече. Шевч. 60. Є такі запеклі, що й на кладовище уночі не бояться тобі йти. Канев. у. Запе́клий во́рог. Непримиримый, кровный враг.