Словник української мови (1927)/запевнити

by Борис Грінченко

◀ запевнення

Словник української мови Борис Грінченко З запевнити

запевняти ▶

Київ: Горно, 1927

Запевня́ти, ня́ю, єш, сов. в. запе́внити, ню, ниш, гл. Уверять, уверить. Не можна теж запевняти, що і в таких людей, як М. Вовчок, не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33.