Словник української мови (1927)/запаніти

by Борис Грінченко

◀ запанілий

Словник української мови Борис Грінченко З запаніти

запанувати ▶

Київ: Горно, 1927

Запані́ти, ні́ю, єш, гл. Забарствовать. Недавно я запаніла. Чуб. V. 1095. Мася думала собі: мабуть я, хоч і запанію, а не буду погорджати простими дівчатами. Св. Л. 62. Що ти запанів, що і на роботу не йдеш? Новомоск. у.