Словник української мови (1927)/запаморочити
| ◀ запаморока | Словник української мови З запаморочити |
запаморочитися ▶ |
|
Запа́морочити, чу, чиш, гл. Заморочить. Запаморочив себе думками на вік: злигався з пльохою. Полт. г.
| ◀ запаморока | Словник української мови Борис Грінченко З запаморочити |
запаморочитися ▶ |
|
Словник української мови — З
запаморочити
Борис Грінченко
1927
Запа́морочити, чу, чиш, гл. Заморочить. Запаморочив себе думками на вік: злигався з пльохою. Полт. г.