Словник української мови (1927)/заніматися
| ◀ занімати | Словник української мови З заніматися |
занімити ▶ |
|
Займа́тися и заніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, йму́ся, мешся, гл. 1) Загораться, загореться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Рудч. Ск. I. 124. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. На зорю́, на світ займа́тися. Светать. Почина на світ займатись. МВ. II. 61. Іще й на зорю не займається — імла. МВ. I. 13. 2) Краснеть, покраснеть от гнева, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Черк. у. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. Г. Барв. 218. 3) Дух заня́вся. Дыхание захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця. Кв. I. 31. *4) — чимсь. Заниматься чем-нибудь. У нас як займався батько яким-небудь ремеслом, то буде й син займатися. Крим.