Словник української мови (1927)/занівечити
| ◀ занишпоритися | Словник української мови З занівечити |
заніз ▶ |
|
Зані́вечити, чу, чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.
| ◀ занишпоритися | Словник української мови Борис Грінченко З занівечити |
заніз ▶ |
|
Словник української мови — З
занівечити
Борис Грінченко
1927
Зані́вечити, чу, чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.