Словник української мови (1927)/заноричитися
| ◀ занорити | Словник української мови З заноричитися |
заносистий ▶ |
|
Занори́читися, чуся, чишся, гл. Упасть лицом вниз. Він підскочив та пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.
| ◀ занорити | Словник української мови Борис Грінченко З заноричитися |
заносистий ▶ |
|
Словник української мови — З
заноричитися
Борис Грінченко
1927
Занори́читися, чуся, чишся, гл. Упасть лицом вниз. Він підскочив та пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.