Словник української мови (1927)/занишкнути
| ◀ занити | Словник української мови З занишкнути |
занишпорити ▶ |
|
Зани́шкнути, ну, неш, гл. Утихнуть, умолкнуть. Гомоніли, гомоніли, а далі й занишкли. Черк. у. Занишкніть, уха наставляйте і слухайте, що я скажу. Котл. Ен. VI. 14.