Словник української мови (1927)/занепокоювати
| ◀ занепокоєння | Словник української мови З занепокоювати |
занепокоюватися ▶ |
|
*Занепоко́ювати, ко́юю, єш, сов. в. занепоко́їти, ко́ю, єш, гл. Беспокоить, обеспокоить. Вигляд Антона занепокоїв Марту. Коцюб.