Словник української мови (1927)/занедбання
| ◀ занедбаний | Словник української мови З занедбання |
занедбати ▶ |
|
Занедба́ння, ня, с. 1) Пренебрежение, оставление без внимания, нерадение. Защеміло серденько в моєї Лесі од того занедбання. К. ЧР. 134. Рідна мова, мова великих предків, пійшла в неї у занедбання. К. ХП. 114. 2) — себе́ само́го. Самоотвержение. Дух повен жертви, повен занедбання себе самого для добра людського. К. Бай. 144.