Словник української мови (1927)/занапастити
| ◀ занадто | Словник української мови З занапастити |
занапащати ▶ |
|
Занапаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. занапасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.