Словник української мови (1927)/зана
◀ зам'яття | Словник української мови З зана |
занавіс ▶ |
|
Зана́, ни́, ж. Раст. Головня зерновая, Uredo segetum. Дивись лишень… скільки бог дав сьому чоловікові пшениці, та яка ж гарна, та чиста, нема в неї ні зани ¹), ні кукілю. — ¹) Зана — таке зілля, що як доспіє, то неначе сажа з квітки сиплеться і темнить пшеницю. Стор. I. 23.