Словник української мови (1927)/залопотіти
| ◀ залопом | Словник української мови З залопотіти |
залоптати ▶ |
|
Залопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать. Як засміється та залопотить у долоні. Гринч. II. 95. 2) Затопотать, побежав, побежать с топотом. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418. Вовки як залопотіли, так їх більш ніхто й не бачив. Гринч. II. 244. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 69). *3) Зашелестеть, прошелестеть, зашуршать. Щось залопотіло коло мене. Крим. *4) Залопотать, невнятно заговорить, прочитать. Наш дяк, бува, як залопоче на клирасі, то хто його й пойме. Полт. у. Г. Йов.