Словник української мови (1927)/залом
| ◀ залоктати | Словник української мови З залом |
залома ▶ |
|
Залі́м и зало́м, ло́му, м. 1) Изгиб, *излом, кривизна. 2) Поворот (реки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. 3) Перелом. 4) Карниз. 5) = За́вертка 1. Це залом у житі. Бог його знає, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у. 6) За́лом. Место в лесу, где лежит бурелом. Корови і воли пасуть… у заломах — лісах, де лежить поломане дерево. Шух. I. 211.