Словник української мови (1927)/залога
| ◀ залог | Словник української мови З залога |
заложатися ▶ |
|
Зало́га, ги, ж. 1) Гарнизон. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. К. (Правда, 1868, стр. 53). 2) Охранительная стража. Ой бог знає, бог відає, де мій милий ночує: чи у полі, чи у полі, чи в великій дорозі, чи у пана гетьмана да стоїть на залозі. Костомаров. 3) Засада. Черном. Стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25. 4) Собрание, сборище людей. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова. Мил. 95. 5) Землянка? См. Мкр. Г. 19 и 23. Виходить часом із залоги, на сонці гріється, співа. Мкр. Г. 23.