Словник української мови (1927)/закосичуватися

by Борис Грінченко

◀ закосичувати

Словник української мови Борис Грінченко З закосичуватися

закоски ▶

Київ: Горно, 1927

Закоси́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закоси́читися, чуся, чишся, гл. Украшать, украсить, убирать, убрать себе голову или головной убор цветами. То же, что и заквітча́тися. Закосичилася дівка. Вх. Зн. 28. Иногда прилагается и к другим украшениям головы, могущим играть роль цветов. Ой упала зоря з неба, та й розсипалася, а Марця ю позбірала, закосичилася. Гол. Значит также и вообще украшаться, украситься цветами. Напр., гуцулы говорят, что весною полони́на закоси́читься, т.-е. покроется цветами. Шух. I. 184.