Словник української мови (1927)/закопилювати
| ◀ закопилити | Словник української мови З закопилювати |
закопирсати ▶ |
|
Закопи́лювати, люю, єш, сов. в. закопи́лити, лю, лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. Миусск. окр. *Носи позакопилюють і ходять мов сонні. Тобіл. 2) Закопи́лити гу́бу. Надуться, рассердиться; заважничать. Ном. № 5084. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи. Кв. II. 177.