Словник української мови (1927)/заколоджувати

by Борис Грінченко

◀ заколіти

Словник української мови Борис Грінченко З заколоджувати

заколоситися ▶

Київ: Горно, 1927

Заколо́джувати, джує, сов. в. заколо́дити, дило, гл. безл. *1) Застопорить. Пир. у., Конон. 2) Сделаться запору. Як заколодило, так який уже день і на двір не ходе. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.