Словник української мови (1927)/заколесник
| ◀ заколатати | Словник української мови З заколесник |
заколесниковий ▶ |
|
Заколе́сник, ка, м. 1) Чека, колышек для задержания колеса на оси. Каменец. у. Kolb. I. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = Колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. I. 146.