Словник української мови (1927)/заковтати
| ◀ заковилий | Словник української мови З заковтати |
заковувати ▶ |
|
Зако́втати, таю, єш, гл. Постучать. Із ловів приїхав і в двері заковтав. Гол. I. 90.
| ◀ заковилий | Словник української мови Борис Грінченко З заковтати |
заковувати ▶ |
|
Словник української мови — З
заковтати
Борис Грінченко
1927
Зако́втати, таю, єш, гл. Постучать. Із ловів приїхав і в двері заковтав. Гол. I. 90.