Словник української мови (1927)/заклопотатися
| ◀ заклопотати | Словник української мови З заклопотатися |
заклуботатися ▶ |
|
Заклопота́тися, чу́ся, чешся, гл. 1) Быть в хлопотах, заботах. Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова, що при йому ні сотників, ні полковників нема. Дума. Вмер в їх хазяїн, — дівчина трохи заклопоталася, поки його поховали. МВ. II. 196. *2) Смутиться. Ви його в живі очі вилайте, він не заклопочеться. В його стиду вже нема. Крим.