Словник української мови (1927)/заклинцьовувати

by Борис Грінченко

◀ заклинач

Словник української мови Борис Грінченко З заклинцьовувати

заклинцювати ▶

Київ: Горно, 1927

Заклинцьо́вувати, вую, єш, сов. в. заклинцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Набить стену клинышками перед обмазкой глины. 2) — в кайда́ни. Заковать в кандалы. Лихі люде закинули його в куну, та ще й заклинцювали в кайдани. О. 1862. VII. 47. *3) Заклинивать, заклинить. Сл. Нік.