Словник української мови (1927)/заклин
| ◀ заклимакувати | Словник української мови З заклин |
заклинання ▶ |
|
Закли́н, ну, м. Заклятие. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти. Шух. I. 44.