Словник української мови (1927)/заказник

by Борис Грінченко

◀ заказати

Словник української мови Борис Грінченко З заказник

заказувати ▶

Київ: Горно, 1927

Зака́зни́к, ка, м. 1) Приказывающий, распоряжающийся; приказчик. 2) Заповедный лес. Харьк. Ум. Зака́зничок. Ув. Зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину. Грин. III. 634.