Словник української мови (1927)/закадити
| ◀ закав'ядити | Словник української мови З закадити |
закаження ▶ |
|
Закади́ти, джу́, диш, гл. 1) Закадить (ладоном). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою. Левиц. Пов. 232.
| ◀ закав'ядити | Словник української мови Борис Грінченко З закадити |
закаження ▶ |
|
Словник української мови — З
закадити
Борис Грінченко
1927
Закади́ти, джу́, диш, гл. 1) Закадить (ладоном). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою. Левиц. Пов. 232.