Словник української мови (1927)/закаблук

by Борис Грінченко

◀ закабли

Словник української мови Борис Грінченко З закаблук

закаблука ▶

Київ: Горно, 1927

Закаблу́к, ка, м. 1) Задник (в сапоге). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Нп. 2) Ха́та закаблу́ком. Дом, построенный в виде буквы Г, *«глаголем». Лебед. у. Ум. Закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.