Словник української мови (1927)/зазір
| ◀ зазімувати | Словник української мови З зазір |
зазіхання ▶ |
|
За́зір, зору, м. 1) Заметность, приметность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. Мет. 364. *2) Видитость, признак, след. Раніш-то люди до ста літ доживали, ще й перевалювали сотню, а тепер і зазору цього немає. Крим. Нема й за́зору, — зазо́ром. Нельзя и увидеть, нет и следа, нет и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. Звенигор. у. У його курей і зазору нема. Черк. у. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Каменец. у. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу. Св. Л. 283.