Словник української мови (1927)/зазубень
| ◀ зазубелити | Словник української мови З зазубень |
зазубець ▶ |
|
За́зубень, бня, м. 1) Тупик, глухой заулок, из которого нет выхода. Леб. у. 2) = За́зубець. *3) Клин, вдающийся в чужое поле. Сл. Яворн.
| ◀ зазубелити | Словник української мови Борис Грінченко З зазубень |
зазубець ▶ |
|
Словник української мови — З
зазубень
Борис Грінченко
1927
За́зубень, бня, м. 1) Тупик, глухой заулок, из которого нет выхода. Леб. у. 2) = За́зубець. *3) Клин, вдающийся в чужое поле. Сл. Яворн.