Словник української мови (1927)/зазивати
| ◀ зазив | Словник української мови З зазивати |
зазиватися ▶ |
|
Зазива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зазва́ти, ву́, ве́ш, гл. 1) Зазывать, зазвать. У світлиці кам'яниці зазивала. Дума. *2) — кого́. Приглашать. Я вже був думав зазивати його до себе, а він і сам зайшов до мене. Крим.