Словник української мови (1927)/задубіти

by Борис Грінченко

◀ задубілий

Словник української мови Борис Грінченко З задубіти

задублювати ▶

Київ: Горно, 1927

Задубі́ти, бі́ю, єш, гл. 1) Окоченеть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у. *2) Застыть, охладиться. Самовар задубів. Крим. *3) Затвердеть. Повісив шкуру сушитись, та так задубіла, що й не зігнеш. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.