Словник української мови (1927)/задробити
| ◀ задріпуватися | Словник української мови З задробити |
задрочитися ▶ |
|
Задро́бити, блю, биш, гл. Задрожать; испугаться. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь. Котл. Ен. I. 29.