Словник української мови (1927)/загурчати
| ◀ загуркотати | Словник української мови З загурчати |
загуряти ▶ |
|
Загурча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Загреметь, застучать, затрещать, почти то же, что и загуркоті́ти 2; иногда просто зашуметь сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. МВ. (О. 1862. III. 42). 2) Упасть, скатиться с шумом, стуком, а иногда и просто упасть с высоты. Так він і загурчав з кручі! Гринч.