Словник української мови (1927)/загукати

by Борис Грінченко

◀ загузкуватий

Словник української мови Борис Грінченко З загукати

загулити ▶

Київ: Горно, 1927

Загука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату. Гринч.