Словник української мови (1927)/загреба
| ◀ загратися | Словник української мови З загреба |
загребелля ▶ |
|
Загре́ба, би. 1) Загребание; место, где что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776. 2) Род хлеба (коржа́), который при печении загребается в горящие угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Гринч. II. 182. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами… (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). Стор. II. 16. У Милорадовича: свадебный длинный хлеб. Мил. 121. 3) Жадный человек. Забере усе бісів загреба.