Словник української мови (1927)/заграбати
| ◀ загоюватися | Словник української мови З заграбати |
заграбувати ▶ |
|
Загра́бати, баю, єш, гл. = Загребти́. Що ж, татуню (до попа), чи підете ховати мерця, чи ні? — Піду, як дасьте 8 злотих… — Та вже, проше татуня, не турбуйтеся йти: ми й сами заграбаєм. Бог вибачить нам, бо ми бідні. О. 1862. IX. 53.