Словник української мови (1927)/загинати
| ◀ загин | Словник української мови З загинати |
загинатися ▶ |
|
Загина́ти, на́ю, єш, сов. в. загну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Загибать, загнуть. Оце штучка: загнув пальці та й карлючка. Ном. Прич. стр. загне́ний. НВолын. у. 2) — крючки́. Крючкотворствовать. 3) — матюки́. Бранить по матушке. 4) — сухо́го во́вка. См. Вовк. 5) чо́ртові ковбасу́ = Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. См. Заломи́ти. Грин. I. 236. *6) — карлю́чку. Ставить в трудное положение. Отаку йому карлючку загнув. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.