Словник української мови (1927)/загилювати
| ◀ загилити | Словник української мови З загилювати |
загин ▶ |
|
Заги́лювати, люю, єш, сов. в. загили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гі́лкою) мяч, бросая его. 2) Ударять, ударить (человека), заехать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982. Загили́ти ціну́. Запросить слишком много. Загилив таку ціну, що я й одступивсь. Сл. Яворн.