Словник української мови (1927)/загачувати
| ◀ загатити | Словник української мови З загачувати |
загаювання ▶ |
|
I. Зага́чувати, чую, єш, сов. в. загати́ти, чу́, тиш, гл. 1) Запруживать, запрудить. Ні один не переплив, усі камнем лягли по дну, аж річку загатили. К. Орися. (ЗОЮР. II. 204). Інгул що-зіму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом. Шевч. 160. 2) Делать, сделать плотину, запруду. Все пани та пани, а греблі нема кому загатити. Ном. № 1173.
II. Зага́чувати, чую, єш, сов. в. зага́чити, чу, чиш, гл. Захватывать, захватить крюком; зацеплять, зацепить, задевать, задеть, завлечь, привлечь. *Сл. Желех. Хлопці його у свою компанію загачили хитрощами. К. Михальч.