Словник української мови (1927)/загателити

by Борис Грінченко

◀ загата

Словник української мови Борис Грінченко З загателити

загацелити ▶

Київ: Горно, 1927

*Загатели́ти, лю́, ли́ш, гл. Ухлопать, истратить. Усе, що мав, геть чисто загателив у ту економію наш панок, та не вродило — мусів кинути. Липов. у., с. Ситківці. Ефр.