Словник української мови (1927)/загарувати

by Борис Грінченко

◀ загартовуватися

Словник української мови Борис Грінченко З загарувати

загарцюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Загарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Запросить (цену). Загарував за їх аж п'ять рублів. Змиев. у. *2) Тяжелым трудом заработать. Оцими пучками загарував я собі на хату. Умань. Ефр.