Словник української мови (1927)/загамувати

by Борис Грінченко

◀ загамування

Словник української мови Борис Грінченко З загамувати

загамуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Загамува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Успокоить, укротить, обуздать, усмирить, придержать. *2) Замять (дело). Тільки через княгиню якось загамували — затерли діло. Крим. 3) Заморочить, забить голову. Старого так загамували у волості, що додому прийшов як не свій. Полт. у. Г. Йов.