Словник української мови (1927)/завікувати
| ◀ завійтуватися | Словник української мови З завікувати |
завількуватий ▶ |
|
Завікува́ти, ку́ю, єш, гл. Остаться навеки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк.