Словник української мови (1927)/заворітній
| ◀ заворітниця | Словник української мови З заворітній |
заворіття ▶ |
|
Заворі́тній, я, є. 1) Находящийся за воротами. 2) Сторож при воротах, запирающих село к полю. Як приїхали під самий коливорот, паніматка поспитала в заворітнього. Св. Л. 77.