Словник української мови (1927)/заволати
| ◀ заволання | Словник української мови З заволати |
заволікання ▶ |
|
Завола́ти, ла́ю, єш, гл. 1) Позвать, пригласить. Заволав у шинок на могорич до поради. Полт. Вже і мати заволала. Гол. III. 67. Ось вам Степана в хату заволала. Черн. у. 2) Воскликнуть, завопить. Тогді жиди рандарі горким голосом заволали. Нп.