Словник української мови (1927)/завихрити
| ◀ завихоритися | Словник української мови З завихрити |
завихтуритися ▶ |
|
Завихри́ти, рю́, ри́ш, гл. Поднять шум. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. НВолын. у.
| ◀ завихоритися | Словник української мови Борис Грінченко З завихрити |
завихтуритися ▶ |
|
Словник української мови — З
завихрити
Борис Грінченко
1927
Завихри́ти, рю́, ри́ш, гл. Поднять шум. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. НВолын. у.