Словник української мови (1927)/завиття
| ◀ завитка | Словник української мови З завиття |
завихіль ▶ |
|
Завиття́, тя́, с. 1) Женская повязка, имеющая вид полотенца, обматываемого вокруг головы и шеи. Гол. Од. 27. Якась жінка у завиттю прийшла. Каменец. у. 2) = За́вертка 1. Ч. Г. В. 1858, № 17, 129. *3) Кисея, газ. Жених покрив їй голову білим завиттям. Ор. Лев.