Словник української мови (1927)/завидити
| ◀ завида | Словник української мови З завидити |
завидіти ▶ |
|
Зави́дити, джу, диш, гл. Позавидовать. Хто завидить, той мене сиротоньку зобидить. Мет. 293.
| ◀ завида | Словник української мови Борис Грінченко З завидити |
завидіти ▶ |
|
Словник української мови — З
завидити
Борис Грінченко
1927
Зави́дити, джу, диш, гл. Позавидовать. Хто завидить, той мене сиротоньку зобидить. Мет. 293.