Словник української мови (1927)/завалювати
| ◀ завалювання | Словник української мови З завалювати |
завалюватися ▶ |
|
Зава́лювати, люю, єш, сов. в. завали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. Греб. 404. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. Нп. 3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Он как закатил (о езде). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завали́в пи́ти. Запил. *4) Загромождать, загромоздить. Усю хату мені завалили своїми пожитками. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.